Які документи приймають на апостиль і

Клієнтка принесла довіреність на представника, оформлену рік тому в іншого нотаріуса. Апостиль на неї так і не поставили: компетентний орган відмовив, бо в документі не було правильного посвідчувального напису нотаріуса, а сторінки не були прошиті й пронумеровані так, як того вимагає порядок оформлення. Формальна помилка, яку ніхто не помітив на момент підписання, коштувала кілька тижнів і повторний візит до нотаріуса. Таких історій вистачає: апостиль ставлять не на зміст документа, а на його оформлення, і саме оформлення найчастіше стає причиною відмови.

Загальні вимоги до документів для апостиля

Апостиль підтверджує автентичність підпису, печатки та повноважень особи, яка підписала офіційний документ, а не правильність чи законність того, що в ньому написано. Тому компетентний орган перевіряє документ формально: чи належить він до категорії, на яку взагалі можна поставити апостиль, чи підписаний уповноваженою особою, чи має документ усі обов’язкові реквізити.

До офіційних документів, на які поширюється апостиль, зазвичай належать:

• документи, що виходять від органу або посадової особи, яка діє в межах судової юрисдикції держави;
• адміністративні документи;
• нотаріальні акти;
• офіційні позначки: реєстраційні написи, візи, засвідчення підпису на документі, не засвідченому нотаріально.

Документ повинен бути виданий уповноваженим органом України, мати чіткі реквізити (назву органу, дату, підпис, печатку) і не містити виправлень, які не завірені окремо. Якщо документ складається з кількох сторінок, вони мають бути прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою так, щоб неможливо було вилучити або замінити аркуш без порушення цілісності.

Окремо слід врахувати країну призначення: деякі держави висувають додаткові вимоги до строку дії документа або до того, який саме орган повинен його видати. Ці нюанси краще перевіряти заздалегідь, а не після відмови.

Оригінал чи копія: що приймають

Компетентний орган працює з різними типами документів по-різному:

• Оригінали адміністративних документів (свідоцтва, довідки, витяги): апостиль ставлять безпосередньо на оригінал або на його офіційно видану заміну, якщо орган-видавець це передбачає.
• Копії: приймають лише за умови, що копія має нотаріальне посвідчення. Просто ксерокопія без завірення нотаріусом для апостиля не підходить, бо компетентний орган не може підтвердити, що вона відповідає оригіналу.
• Переклади: якщо документ перекладено, переклад також потребує нотаріального посвідчення, і питання, апостилювати оригінал чи переклад чи обидва, залежить від вимог країни призначення.

Практичний нюанс: нотаріальне посвідчення копії має бути свіжим і оформленим саме як посвідчення копії документа, а не як щось інше, наприклад засвідчення підпису перекладача на іншому документі. Компетентний орган перевіряє формулювання посвідчувального напису, і розбіжність у формулюванні є однією з типових причин повернення документа без апостиля.

Найпоширеніші причини відмови

За практикою звернень до компетентного органу, більшість відмов повторюються з одних і тих самих причин:

1. Документ не належить до категорії офіційних. Приватні листи, договори без нотаріального посвідчення, внутрішні довідки підприємств без державної реєстрації: апостиль на них не ставлять.
2. Відсутній або неправильно оформлений посвідчувальний напис нотаріуса. Найчастіша причина у справах з довіреностями, копіями та перекладами.
3. Порушена цілісність багатосторінкового документа. Відсутнє прошивання, нумерація сторінок або печатка на місці скріплення.
4. Документ виданий органом, що не мав на це повноважень, або підписаний посадовою особою без належної довіреності чи наказу про призначення.
5. Строк дії документа минув. Це стосується довідок і витягів, які видаються на обмежений період.
6. Виправлення чи закреслення в тексті без окремого засвідчення. Навіть незначна виправлена цифра без підпису й печатки поруч може стати підставою для відмови.
7. Розбіжність у персональних даних між документом і паспортом заявника, зокрема через різну транслітерацію імені в різних документах.

Якщо документ повернули без апостиля, Міністерство юстиції України або конкретний територіальний орган зазвичай вказує причину письмово. Цю відповідь слід зберегти: та ж сама помилка може повторитися в супутніх документах з тієї ж пачки.

Перш ніж подавати документ, корисно звірити, чи потрібен саме апостиль, а не консульська легалізація: розбір цієї розвилки є на сторінці «Апостиль чи консульська легалізація: як вибрати». Питання про терміни й вартість оформлення розкриті окремо в матеріалі «Терміни та вартість апостиля». А відповіді на короткі уточнювальні питання, які не тягнуть на окремий розділ, зібрані в «Часті питання про апостиль».

Головний принцип простий: апостиль є формальною процедурою, і вона не залишає місця для «майже правильно». Перевірка документа на відповідність вимогам до подачі коштує набагато менше часу, ніж повторне звернення після відмови.

Документи про освіту для апостиля

На апостиль приймають оригінали документів про освіту: атестатів, дипломів, академічних довідок, а також додатків до них. Проставлення апостиля на таких документах здійснюють уповноважені органи відповідно до Постанови КМУ від 18.01.2003 № 61 «Про надання повноважень на проставлення апостиля».

Варто враховувати кілька моментів:

• Апостиль ставлять на оригінал документа, тому якщо плануєте користуватися ним за кордоном, замовляйте дублікат заздалегідь.
• Документ має містити підпис посадової особи та печатку закладу освіти, інакше його можуть не прийняти.
• Україна приєдналася до Гаагської конвенції 1961 року 2 квітня 2003 року, і Конвенція набула чинності для України 22 грудня 2003 року, тому апостиль на документах про освіту визнається в усіх державах-учасницях.
• Україна зробила декларацію (d) до Конвенції, що впливає на порядок застосування апостиля до деяких категорій документів.

Якщо документ про освіту виданий давно або заклад ліквідований, перевірте, чи читається підпис і печать: саме їх засвідчує апостиль.

Схожі сторінки

• Prysiazhnyi pereklad apostyl
• Apostyl z za kordonu