Присяжний і нотаріальний переклад для апостиля

Клієнт майже завжди приходить із тим самим питанням: “мені сказали, що потрібен присяжний переклад, а я думав, вистачить нотаріального”. В Україні ці два поняття часто плутають, бо інститут присяжного перекладача в українському законодавстві відсутній, а от у країні призначення він може бути єдиним прийнятним варіантом.

Чим присяжний переклад відрізняється від нотаріального

Нотаріально засвідчений переклад: це переклад, виконаний перекладачем, підпис якого на перекладі засвідчує нотаріус. Нотаріус не перевіряє якість самого перекладу і не володіє мовою оригіналу, він засвідчує лише особу перекладача та факт, що підпис під текстом належить саме цій людині. Це стандартна практика в Україні, і саме такий формат приймають більшість українських органів.

Присяжний перекладач: це інша модель, поширена в Німеччині, Польщі, Іспанії, Італії, Чехії та низці інших країн. Присяжний перекладач складає присягу перед судом чи іншим уповноваженим органом цієї країни, отримує особисту печатку і засвідчує переклад власним підписом і печаткою без участі нотаріуса. Юридична сила такого перекладу в країні призначення прирівнюється до офіційного документа сама по собі, без додаткового нотаріального засвідчення.

Різниця не термінологічна, а процедурна: нотаріальний переклад засвідчує особу перекладача, а присяжний засвідчує сам переклад через статус перекладача, підтверджений державою. Тому переклад, зроблений і нотаріально засвідчений в Україні, іноземний орган може не прийняти, навіть якщо текст перекладено правильно: форма засвідчення не відповідає вимозі приймаючої сторони.

Практичний висновок простий: перш ніж замовляти переклад, дізнайтеся не “який переклад потрібен”, а “хто саме має засвідчити цей переклад”: нотаріус в Україні чи присяжний перекладач у країні призначення. Це визначає, де і на якому етапі варто робити переклад, а не лише яким текстом він має бути.

Апостиль на оригінал чи на переклад: правильний порядок дій

Найпоширеніша помилка: перекласти документ раніше, ніж на нього поставили апостиль, і тим самим зробити переклад юридично марним для країни призначення. Апостиль підтверджує автентичність підпису, штампу чи печатки на офіційному документі, виданому в Україні. Якщо апостиль ставлять на оригінал українською мовою, все логічно: компетентний орган перевіряє саме той документ, який видав український орган.

Але буває і зворотна вимога: країна призначення хоче побачити апостиль на нотаріально засвідченому перекладі, а не на оригіналі. У такому випадку послідовність інша: спочатку оригінал перекладають і нотаріально засвідчують переклад в Україні, а вже потім апостиль ставлять на цей нотаріальний акт, фактично на підпис нотаріуса, який засвідчив переклад, а не на сам оригінал документа.

Який саме порядок потрібен, залежить виключно від вимоги органу країни призначення, а не від зручності виконавця перекладу. З’ясувати це варто до того, як документ подано на апостиль, бо переробити вже проставлений апостиль неможливо: доведеться замовляти нову процедуру з початку, а це і час, і повторний адміністративний збір.

Якщо ж приймаюча сторона вимагає присяжний переклад, зробити його в Україні фізично не можна, адже інституту присяжних перекладачів тут немає. У такому разі оригінал з апостилем везуть чи надсилають у країну призначення, а переклад присяжним перекладачем замовляють уже там, після того як апостиль на українському оригіналі вже стоїть.

Що таке подвійний апостиль і коли він потрібен

Подвійний апостиль: ситуація, коли апостиль потрібен не лише на оригінал офіційного документа, а окремо ще й на нотаріальний акт, яким засвідчено переклад цього документа. Це трапляється, коли країна призначення вимагає, щоб і оригінал, і переклад мали самостійне підтвердження автентичності: наприклад, оригінал засвідчує один компетентний орган, а нотаріальний переклад, зроблений окремо, засвідчує апостилем інший.

На практиці це означає два окремі звернення до компетентного органу і два окремі адміністративні збори: один за апостиль на сам офіційний документ, другий за апостиль на нотаріальний акт засвідчення перекладу. Пропустити один із двох апостилів означає, що приймаюча сторона поверне пакет документів як неповний, навіть якщо переклад виконано правильно.

Чи потрібен подвійний апостиль саме у вашому випадку, уточнюйте у вимогах органу країни призначення до подання документів, а не в бюро перекладів: перекладач може виконати переклад якісно, але не відповідає за те, скільки апостилів вимагає іноземна установа. Якщо вимогу до кількості апостилів не з’ясувати заздалегідь, є ризик двічі проходити процедуру: спочатку з одним апостилем, потім, коли документ повернуть, з другим.

Як не помилитися з перекладом перед апостилем

Перше, що варто зробити: отримати від приймаючої сторони письмову вимогу до перекладу. Чи достатньо нотаріального засвідчення в Україні, чи потрібен присяжний переклад у самій країні призначення, і на що саме має бути проставлений апостиль. Усна відповідь “здається, підійде звичайний переклад” не є підставою для планування, бо помилка виявляється вже на етапі подання документа за кордоном, коли виправити щось швидко неможливо.

Друге: не поспішати з перекладом, поки апостиль ще не проставлено, якщо є хоч якийсь сумнів у порядку дій. Апостиль на оригінал можна поставити майже завжди без ризику, а от переклад, зроблений заздалегідь у неправильному порядку чи неправильною формою засвідчення, доведеться робити повторно.

Третє: якщо документ, на який потрібен переклад, ще не готовий сам по собі, наприклад це довідка про несудимість або свідоцтво РАЦС, спершу варто розібратися з апостилем на сам документ, а вже потім переходити до питання перекладу. Інакше легко переплутати, який етап уже пройдено, а який ще належить зробити.

Зрештою, переклад для апостиля не є окремою формальністю “до купи”, а частиною ланцюжка, у якому кожен крок залежить від вимоги конкретного органу конкретної країни. Помилка в порядку (оригінал, апостиль, переклад) чи в формі засвідчення коштує не стільки грошей, скільки часу: документ доведеться проходити через процедуру апостиля повторно.

Країни, де дійсний апостиль

Апостиль, проставлений в Україні, визнається у понад 120 державах-учасницях Гаагської конвенції 1961 року. Україна приєдналася до Конвенції 2 квітня 2003 року, і вона набула чинності для нашої держави 22 грудня 2003 року (джерело: HCCH, статус-таблиця Конвенції).

Важливий нюанс: при приєднанні Україна зробила декларацію (d) до Конвенції, тобто апостиль на українські документи не визнається Німеччиною. Для цієї країни діятиме консульська легалізація. Тому перед подачею документів варто перевірити, чи діє Конвенція між Україною та конкретною державою, і чи немає заперечень щодо її застосування. Актуальний перелік учасників можна знайти на сайті Гаагської конференції з міжнародного приватного права (hcch.net).

Практичні поради щодо легалізації документів

Плануйте дії у правильній послідовності: спочатку оригінал документа, потім апостиль, і лише після цього переклад із нотаріальним засвідченням. Порядок повноважень на проставлення апостиля визначено постановою КМУ від 18.01.2003 № 61.

Якщо ви перебуваєте за кордоном, оплату за апостиль можна здійснити в іноземній валюті у банках-кореспондентах на рахунок Держказначейства (джерело: court.gov.ua).

Для документів на кшталт витягу про притягнення до кримінальної відповідальності знадобляться запит на отримання витягу з ІАС, документ, що посвідчує особу, та документ про реєстрацію в ДРФО платників податків (джерело: guide.diia.gov.ua). Заздалегідь уточнюйте вимоги країни призначення, адже саме вони визначають, потрібен апостиль на оригіналі чи на копії, і чи потрібен переклад до або після апостиля.

Див. також

• Апостиль чи консульська легалізація
• Апостиль для Австрії
• Апостиль для Чехії

Схожі сторінки

• Apostyl z za kordonu
• Apostyl na dyplom